Андрій Курданов

ДНІПРОВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА:

с. Дніпровське  (до 1961 р. – Навози) – центр сільської ради, якій підпорядковані села (Загатка, Повідов, Прохорів, Старик, Шмаївка. Розташоване на р. Дніпрі, за 55 км від Чернігова і за 18 км від залізничної станції Жидиничі.

Про існування поселення у першій половині ХІІ ст. свідчить колишня назва Навози, пов’язана з тим, що в давнину біля Дніпра знаходилась пристань куди звозили для київських князів зібрану з земель Чернігівського князівства данину. Існує ще одна версія походження попередньої назви села, викладена Філаретом (Гумілевським). Вона свідчить про те, що сюди звозилася земля для облаштування місця під будинок для сина Чернігівського князя Святослава – Миколі Давидовичу (у чернецтві Микола Святоша), який володів навколишніми прикордонними з Київським князівством землями, а згодом передав все в володіння Києво-Печерському монастирю, права власності якого підтверджувалися актами ХVІІ – ХVІІІ ст. Вперше в писемних джерелах згадується в ХІV ст. Село з навколишніми поселеннями перебувало до 1786 р. у складі Пакульської вотчини Києво-Печерської лаври. Більшість населення становили монастирські селяни. Після передачі земель до державної власності, селяни стали “казенными”. З 1782 р. у складі Пакульської волості Чернігівського повіту. У 1923 р. Навози стають центром сільської ради в складі Пакульського, Козлянського, а згодом М.-Коцюбинського районів. З 1963 р. у складі Чернігівського району.

с. Загатка – назва поселення походить від того, що під час повені люди робили гатки.

с. Повидів – назва походить від того, що територія затоплювалась водою.

с. Прохорів (стара назва Засопки) – назва пішла від імені Прохор, чоловіка, який жив з дружиною турчанкою. Але так, як вона курила люльку, люди примусили їх відселитись. Вони відселились за рівчак. З тих пір цей хутір і став називатись Прохорів.

с. Старик – назва виникла від місця розташування поселення біля давнього русла річки Дніпро.

с. Шмаївка – назва походить від ім’я чоловіка Шмай.

Андрій Курданов

Відомі люди села:

Під час переправи радянських військ через р.Дніпро в районі села Навози в вересні 1943 р. за проявлені мужність і героїзм присвоєно звання Героя Радянського Союзу солдатам і офіцерам військових частин, що звільняли Чернігівщину від німецько-фашистських загарбників, а саме (дані на 1991 р.):

Бакуров Дмитро Олексійович (1922 р.н.) – капітан, командир батареї 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Бондарев Андрій Леонтійович (1901 – 1961) – гвардії генерал-лейтенант, командир 17-го гв.стрілецького корпусу (13-та армія, Центр. фронт).

Вертяков Кирило Романович (1922 – 1983) – молодший сержант, командир відділення стрілецького полку, відзначився в боях за р. Дніпро неподалік від с. Навози (інформація з Інтернет сайту Оренбурзька область).

Гудзь Порфирій Мартинович (1902 – 1969) – полковник, командир 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Клевцов Сергій Трохимович (1905 – 1943) – єфрейтор, кулеметник 1087-го стрілецького полку 322-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Князев Іван Миколайович (1924 р.н.) – рядовий, бронебійщик роти ПТР 310-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Колокольцев Федір Миколайович (1909 р.н.) – капітан, заступник командира батальйону по політичній частині 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Кузнецов Олександр Михайлович (1922 р.н.) – старший лейтенант, командир роти ПТР 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Кузнецов Іван Федорович  (1922 – 1979) – лейтенант, командир артилерійської батареї 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Кязимов Солодин Ісаєвич (1920 – 1978) – старший лейтенант, командир батареї 62-го артилерійського полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Лучик Михайло Тихонович (1918 – 1944) – єфрейтор, помічник командира взводу розвідки батареї 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Мищенко Олексій Ємельянович (1923 р.н.) – молодший сержант, командир мінометного відділення 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Огородников Микола Іванович (1919 р.н.) – старший лейтенант, командир мінометної роти 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Осипов Олександр Архипович (1912 – 1963) – капітан, командир батальйону 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Осипов Василь Іванович (1913 – 1944) – рядовий, стрілець 310-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Пашин Петро Лук’янович (1916 р.н.) – сержант, кулеметник кулеметної роти 1087-го стрілецького полку 322-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Русянцев Іван Миколайович (1903 – 1987) – старший лейтенант, заступник командира батальйону по політичній частині 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Сибагатуллін Лутфулла Сибаєвич (1912 – 1978) – старший лейтенант, заступник командира батальйону по політичній частині 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Силин Микола Миколайович (1922 р.н.) – капітан, командир батальйону 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Твердохлебов Арсентій Савелійович (1914– 1952) – старшина, командир мінометного розрахунку 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Харланов Іван Степанович (1908 – 1972) – підполковник, командир 1089-го стрілецького полку 322-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Цаплин Андрій Павлович (1923 – 1944) – рядовий, стрілець роти ПТР 310-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Черняєв Петро Андрійович (1924 р.н.) – старший сержант, помічник командира взводу 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Шеломцов Микола Григорович (1922 р.н.) – лейтенант, командир роти 310-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Шишков Данило Кузьмич (1907 р.н.) – підполковник, командир 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Шурпенко Дмитро Васильович (1915 – 1943) – старшина, командир взводу 151-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Юлдашев  Абдуллаазис Даминович (1921 – 1968) – лейтенант, командир роти 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

Юр’єв Михайло Макарович (1918 р.н.) – капітан, командир дивізіона 62-го артилерійського полку 8-ї стрілецької дивізії (13-та армія, Центр. фронт).

______________

Малюга Пилип Федорович (1903 – 1975) – народився в Ніжині, до села приїхав у 1933 р. за направленням Чернігівського міському компартії для організації колгоспного будівництва, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., обирався головою Дніпровської сільської ради, працював головою місцевого колгоспу.

Скиба Марина Кирилівна (1915 р.н.) – народилася в Дніпровському, за народження і виховання дев’яти дітей у 1953 р. нагороджена медаллю “Медаль Материнства” ІІ ст., орденами “Материнська слава “ ІІІ ст. (1957) та “Материнська слава” ІІ ст. (1958).

Пономаренко Євдокія Леонтіївна (1918 – 2001 ) – народилася в Дніпровському, все своє трудове життя пропрацювала у тваринництві. Була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1971), орденом “Знак Пошани” (1973), медаллю “Ветеран праці” (1975), бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1973).

Симончук Григорій Михайлович – під час Великої вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. снайпер, за мужність і відвагу нагороджений орденами Леніна та Бойового Червоного Прапора.

Новик Данило Андрійович (1920 р.н.) – народився в Дніпровському, після закінчення школи навчався у військовому училищі, яке закінчує в 1941 р. З 1941 по 1943 рр. бере участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст. та медаллю “За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.”. Демобілізувавшись з армії, працює в органах державної безпеки. З січня 1947 його обирають (1954, 1957) народним суддею народного суду М.-Коцюбинського району. Заочно вчиться в Київський юридичній школі, яку закінчив у 1953 р.

Черінько Іван Петрович (1923 – 1997 ) – народився в Дніпровському, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, працював директором школи (1949 – 1952, 1955 – 1983 ), за успіхи у роботі нагороджений орденом Леніна (1971 ), мав значки “Відмінник народної освіти УРСР” та “Відмінник освіти СРСР”. При ньому школа - передова в районі та області.

Черінько Макар Петрович (1925 – 2002) – народився в Дніпровському, з 1969 р. доктор медичних наук, професор, працював завідувачем кафедрою хірургії і ендокринології, Заслужений діяч науки, відзначений Державною премією ім. Т.Г.Шевченка.

Черінько Микола Петрович (1928 р.н.) – народився в Дніпровському, завідуючий відділом кореспондентської мережі “Робітничої газети”, член Національної Спілки журналістів України.

Куц Клавдія Федорівна (1927 р.н.) – народилася в Дніпровському, за народження та виховала 8 дітей нагороджена медаллю “Материнства” та орденом “Материнська Слава” ІІ ст. (1968).

Новик Анатолій Матвійович (1949 р.н.) – народився в Дніпровському, інженер-електронщик, розробив декілька унікальних технологій для діагностики та лікування онкологічних захворювань. Народний депутат України ІІІ скликання (1998 – 2002).

Геращенко Віктор Михайлович (5.02.1966 р.н.) – народився в Дніпровському, закінчив місцеву школу, служив у армії, вищу освіту здобув у Геделлівському університеті (Угорщина). Працював у агрофірмі “Авангард” (с. Іванівна), очолював Чернігівське “Облтеплокомуненерго”.

Геращенко Тетяна Олексіївна (1970 р.н.) – народила і виховує 8 дітей, проживає в Повідові.

Андрій Курданов

І частина Літопису:

Найдавніші поселення – біля Дніпровського та Шмаївки археологи виявили два неолітичні поселення, а на околицях Дніпровського – доби бронзи (ІІІ – ІІ тис. до нашої ери), давньоруське городище та поселення Х – ХІІІ ст.

1097 – 1107 рр. – за рішенням Любецького з’їзду князів син Чернігівського князя Святослав-Микола Давидович (у чернецтві Микола Святоша) володіє землями біля Дніпра. Тут було збудовано для нього будинок. Він представляв собою феодальний замок, що здійснював контроль за використанням дороги по Дніпру і переправу через нього на шляху з Чернігова в Галицько-Волинську землю. Останні роки життя він провів у Києво-Печерському монастирі, якому й заповів всі свої володіння, у тому числі і село Навози. Згадкою про ті давні часи було городище, яке описав Філарет (Гумілевський): “Близ Навозы есть городище – возвышенная площадь со рвом, при озере Домаухе, из которого ров наполняется водою. Доныне говорят, что здесь был дом святого князя Николая. Озеро ныне уменьшилось от наносного песка, но за 60 лет ловили в ней много рыбы. Особенность городища: тогда, как вся окрестность его и в том числе места, занимаемые нынешними жителями с. Навоза, – песок и песок, на городище ныне более, чем на двух аршинах глубины, оказывается чернозем. Эта особенность, присваивая городищу названия Навоза, вовсе неприличное нынешнему месту населения, подтверждает справедливость предания о древнем городке Навозе, как собственности князя Николая Святоши”.

1387 – 1392 рр. – “Список русских городов дальних и ближних” згадує Навози.

1523 р. – “Границы Любецкие з Черниговскими. Почон от Пакуля речки до рубеж с Навозом…”.

1552 р. – в описі Чорнобильського замку згадуються Навози з 44 мешканцями.

1593 р. – по перепису у володіннях Києво-Печерського монастиря знаходиться село Навози.

1631 р. – “Тарифа подымной подати Киевского воеводства…” згадує Навози з “дымов та огородников…” бралися встановлені податки.

1683 р., 28 січня – архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гизиель звертається до мешканців с. Навози: “подданным нашим монастырским, парохианам церкви навозской благословение Божие и наше засилаем, доброго здравья и щастливого помешканья зычачи на долгие лета”.

У 1767 р. зазначається: “с. Навоз, при р. Днепре, церковь свят. Николая. Крестьянских дворов – 36, владения Киево-Печерской лавры”. У 1770 р. на кошти Києво-Печерської лаври збудовано Миколаївську церкву. Філарет (Гумілевський) наводить відомості про давність церкви в селі: “Храм Навоза с древних времен посвящен св. Николаю. На колокольне Навозской два колокола с изображением св. Николая и на одном с показанием 1647 г., а на другом 1648 г.”. Церкву переносили в 1857 та 1886 рр. (зазначається причина переносу – від Дніпра) з одного місця в інше. У церкві з 1867 р. вівся та зберігався літопис. У 1905 р. зазначалось, що “книг в церковной библиотеки для чтения предназначенных… самое ограниченное количество, церковно-приходское попечительство открыто с 1878 г.”.

Священики: Григорій (1683), Кирило (1764), Кирило Іванов (1784), Борис Елланський (1813), Петро Елланський (1861 – 1872), Микола Петрович Елланський (1872 – 1895), Андрій Семенович Улезко (1905), Микола Григорович Петров (1911), Іван Миколайович Любимов (1912 – 1917), Павло Матвійович Хайневський (1917 – 1919) Острицький (1935);

Диякони: Яків Григорович Михановський (1865 – 1875), Яків Шеляговський (1875), Яків Малиновський (1880).

Псаломщики: Яків Захарієвич Жураховський (1857 – 1910), Іван Федорович Жураковський (народився в Мньові, у Навозах з 1891 по 1903 р.), Тимофій Панасович Земський (1903), Василь Васильович Саввин (1905), Іван Петрович Скубачевський (1910 – 1919); пономарів: Русанович (1818), Борисенко (1859), Іван Іванович Борисенко (1862 – 1879), Іван Батурин (1875);

церковні старости: селянин Василь Крижанівський (1821), селянин Іван Никифорович Геращенко (1903 – 1905), Мойсей Андрійович Крижанівський (1914).

1712 р. – російський цар Петро І своєю грамотою затверджує за Києво-Печерською лаврою “села Навоз с перевозом…”.

1760 р. – у господарстві Києво-Печерської лаври на обліку перебувають виробники смоляного дьогтю, згадується “Демид Иволга, на одну печь в урочище Навозского поля”. У 1800 р. дігтярних майданів “при селе Навозе 10…”.

1781 р. – з праці Д. Пащенка “Описание Черниговского наместничества”: “Село Навоз… положение имеет в лесу на бугристом песчаном месте, на левом берегу реки Днепра. …в сенокосах также недостатка не имеет, потому что около деревень Сивок, Навоза… особливого пространства имеется луг монастырский, на котором от монастыря уделяется каждому ис подданных волости сей, соразмерно его состоянию для косбы сена, часть… В сем селе церковь деревянная одна; форпост называемый Навозский, в котором пребывают старшина и казаки, определяемые к разъездам по форпостам. Обывателей: священник 1, сын священника 1, церковник 1, посполитых монастырских – 60- - 63, бездворных – 12, подсуседок священнический 1”.

1799 – 1801 рр. – у с. Навози 269 мешканців, х. Куцівський – 6.

1807 р. – з Пакульської волості збирають до ополчення 43 ратника, від 277 чоловіків с. Навози на військову службу йде 5.

початок ХІХ ст. – священиками місцевої церкви стають представники родини Элланських. З інтернет-сайта про родину знаходимо наступні відомості: “представители разветвленного рода священнослужителей и церковнослужителей, в сер. XIX в. локально находящихся в Черниговской епархии. По семейным преданиям, родоначальниками рода были два брата-священника, приехавшие в Россию из Греции. Сведения почерпнуты А.Я. Ивановым, главным образом, из “Черниговских епархиальных известий”, где часто не указывались отчества. Поэтому не исключено, что одно и то же лицо фигурирует в двух-трех биографических справках. Элланский Иоанн – по семейным преданиям, один из родоначальников семейства Элланских, священник Черниговской губернии”.

1860 р. – після чергових змін в адміністративно-територіальному устрої повідомляється про новий склад волостей Чернігівського повіту. До складу Пакульської волості, як і раніше, входить с. Навоз з хуторами. Село з хуторами складають громаду зі старостою на чолі. У 1913 р. “с. Навоз (314 дворов), хуторы: Куцовка (11 д.), Попов Круг (9 д.) – староста Макар Луговский”.

1861 – 1905 рр. – неподалік від села на Дніпрі “от Киева… на 134-й версте” діє пристань. У цьому році приходило 24 суден. З переліку вантажів: “лесных плотов, муки крупичной, муки ржаной, ржи, крупы гречневой, пшена, гречихи, ячменя, овса, крупы ячневой, пшеницы, фасоли, лесных материалов (ванчосов), лесных изделий (клепки)”.

Про переправу біля с. Навози знаходимо наступну інформацію за 1886 р.: “В 3-х верстах ниже с. Навоз, на проселочной дороге из г. Чернигова в м. Чернобыль, Киевской губернии. Переправа устроена помещиком собственно для себя и состоит из однобайдачного парома длиною в 6 и шириною в 4 сажени, на веслах. Во время разливов реки паром не переправляется. На переезде реки, если нет сильного ветра, достаточно около ? часа времени; при неблагоприятной же погоде переправа может продолжаться более часа. Около переправы, с обеих сторон, берег плоский, песчаный; пристань для парома устроена из фашиннику и досок”.

У 1905 р. газета “Черниговский губернские ведомости” повідомляла: “13-го апреля, при приближении к пристани “Навоз” парохода о-в “Императрица Мария Федоровна”, следовавшего рейсом из Киева в Гомель, к пароходу стала подходить лодка с двумя пассажирами, как оказалось впоследствии судопромышленником Коганским и его рабочим Круглым. С парохода дали тревожные свистки, а сам пароход был остановлен, но управляемая неумелыми людьми лодка, подойдя к кожуху парохода, ударилась о подзор и опрокинулась вместе с пассажирами. Немедленно с парохода была оказана помощь и пассажиры извлечены из воды на пароход”.

1863 р. – село знаходилося за 53 версти від Чернігова, складалося з 193 господарств та 1525 мешканців.

1870-ті рр. – із-за нестачі родючих земель селяни переселяються до Таврійської губернії. 33 селянина з Навозів у 1886 р. виїхали на нові місці проживання в Оренбурзьку губернію.

1875 р. – у друкованих виданнях та архівних справах зустрічаємо дані про жителів села: у 1875 р. священик у церкві села Бобровиця Василь Борисович Елланський (народився в 1813 р. у Навозах), помер від ран рядовий 12 гренадерського Астраханського полку Петро Осипович Деркач з Навозів (1878), молодший вахмістр Яків Федорович Мельник (1886, 1913), на флоті служив Андрій Євстафієвич Новик (1886), селяни з с. Навози Михайло Ієвлевич Новик (1897), Давид Любченко, Яків Крижанівський, Іван Шарий, Денис Геращенко та Ігнат Якович Куц (1907), помер 90 років селянин з Навозів Стефан Пилипович Геращенко (1911), мещанин з х. Хотилова Гута Авраам Мойсеїв Жмира (1913), з с. Навози Д.І. Ущенко (1915),

1875 – 1876 рр. – зі спогадів ветеринарного лікаря Плущевського: “с. Навоз. Эпизоотия продолжалась в этом селе около года до моего приезда. Собрав сход и разъяснив в чем будут состоять меры, предложенные мною сходу, я намеревался приступить к постройке загонов для помещения туда заболевших животных. Но крестьяне отказали мне в выдаче материала для постройки вышеупомянутых загонов, объявив, что они не намерены ни отделять больной скот от здорового, ни помещать его в особо устроенные для больных животных загоны. Во всех этих командировках я, принимая все зависящие от меня меры к прекращению эпизоотии, назначал лекарства, где это требовалось; при чем преимущественно ограничивался принятием ветеринарно-полицейских и дезинфекционных мер”.

1877 р. – зазначається, що “с. Навозы (1535 душ), лес на школу приготовили – скоро будут “класть”, остановка затем, что мха нет. Лет десять назад прежний священник обучал несколько десятков учеников, но они не научились ничему. Теперь никто не учит”.

1877 р. – з матеріалів оцінки земельних угідь Чернігівського повіту: “луга эти между Неданчичами и Навозом переходят в огромное непроходимое болото Выдру, которое имеет длины по протяжению с С. на Ю. до 10 верст, а ширины в разных местах от 1 почти до 5 верст. Другое болото Вьюнище состоит из ряда болот, соединяющихся от с. Навоза к д. Жидиничам, а оттуда мимо с. Ковпыты к с. Пакули. Течение Днепра окаймлено в меньшей степени, чем течение Десны, рукавами; за то эти рукава (старики или речища) – гораздо длиннее. Таково озеро Боровое у Мысов, рукав Речища – у Мньова. В числе особенностей Днепра может быть отмечено – изменение русла: у с. Навоза, например, Днепр каждый год мало-помалу подмывает берег, на котором расположено село. За последние 30 лет около 45 дворов пришлось перенести на другое место; церковь в с. Навозе лет 20 назад стояла там, где теперь находится средина реки”.

1877 р. – з статистичних матеріалів про стан сільського господарства в с. Навози: “с. Навозы, при нем х. Куцовка 6 дворов, х. Прохоров 5 дворов, х. Хотиловка 4 двора, х. Боровиков 10 дворов, стража в Поповом круге 4 двора и Лесковская стража (в урочище Лесках) 2 двора. Шинков два, оба на общей земле – содержатся евреями Берко Филковским и Пеля Глозман в собственных их домах. Запасной магазин один – в магазине нет ни одного зерна уже года 3. В поселении рыболовные озера Старик и Чудна отдаются еврею за 30 р. Пасека была большой, а теперь только колодки, 100 колодок всего в селе. Мельница водяная и ветряная, 2 кузницы, 2 олейницы и недавно построили. Кавунов и дынь и звания такого – иная баба и в глаза не бачила. Соха на двух колесах, бороны деревянные, дамари деревянные в народе называемые бовдуры”.

1879 р. – відкрито земську однокомплектну школу. У 1900 р. зазначалося: “с. Навозы, где имеется крайне неудовлетворительное здание, дающее возможность принять в школу лишь половину детей школьного возраста. Первоначально настроение этого общества было благоприятным к делу устройства нового здания. На сходе, собранным 20 февраля в присутствии представителя управы, общество самым отзывчивым образом отнеслось к этому делу, обнаружено было среди членов схода полное единодушие и самое настойчивое желание скорее выстроить новую школу. Приговор не был написан в виду отсутствия старшины. Затем, спустя месяц, настроение общества радикально изменилось, явились противники школы и вопрос об устройстве школьного здания остался открытым”. Приміщення школи побудовано в 1880 р. У 1887 р. громада с. Навози подає до повітової земської управи клопотання про виділення їм ссуд для збільшення шкільного будинку. Громада одержує 100 крб. У 1887 р. рівень успішності в школі оцінювався як “не подающих надежды на успешность результатов…”. У 1913 р. школа реорганізована на чотирьохкомплектну.

         Земські вчителі: Чирков (1885 – 1887), Марія Васильєва (1887 – 1890), Олексій Андрійович Жигачьов (1889 – 1891), Олександра Даміанівна Громаковська (1896 – 1898), Анастасія Іванівна Цукровська (1896), Каминська (1899 – 1900), Валентина Андріївна Улезко (1906), Артемій Іванович Чередниченко (1909 – 1913), Ольга Леонідівна Маркова (1912 – 1913), Олександр Олександрович Полосмак (1913), Марія Федорівна Полосмак (1913), Марія Василівна Бобікова (1913). Попечитель школи священик Елланський (1878 – 1890).

1885 р. – по Навозах народилося 199 людей, померло – 115. У 1897 р. по Навозах (з хуторами) народилося – 201, померло – 109.

1886 р. – 33 селянина з с. Навози бажають переселитися на нові землі Оренбурзської губернії.

1889 р. – з статті “Первые шаги шелководства в Черниговской губернии”: “с. Навоз. Учительница М.А. Васильева. В 1888 году она просила управу дать ей черенков шелковицы; дано было ей из сада Черниговских богоугодных заведений около 150 черенков, но из них принялись едва несколько штук. В 1889 году ей отпущено снова 100 черенков из богоугодного заведения, дано ? золотника семян шелковицы и обещано некоторое количество саженцев к осени, если черенки и в этом году плохо примутся. При школе имеется кусок земли приблизительно в 300 кв. саж. Почва села очень плохая, жители очень бедны; занятие шелководством, в случае успеха, могло бы быть очень кстати для населения”. Вчитель О.А. Жигачов теж одержував від губернського земства відповідні матеріали.

1893 р. – у с. Навози знайдено скарб – 54 срібні германські, польські та російські монети ХVІ – ХVІІ ст.

1896 р. – у Навозах 359 селянських господарств, жителів 2502. Дітей шкільного віку 250 (128 хлопчиків та 122 дівчинки), але в шкільному будинку з них зможе навчатися лише 25. Учнів у 1896/97 навчальному році було 34 (30 хлопчиків та 4 дівчинки). Одна вчителька веде навчання в трьох групах. Початок занять 29 жовтня, закінчення – 30 березня. З часу заснування (1879) школу відвідало 703 учня (677 хлопчиків та 26 дівчат), а завершили курс навчання – 53.

1899 р. – земська повітова управа розробляє заходи по засадженню сипучих писків неподалік від с. Навози.

1903 р. – згадується озеро Теснівка неподалік від села Навози.

1905 р. – у селянина М. Деркача виявлено прокламації Поліського комітету РСДРП “К селянам”.

1906 р. – відкрито народну бібліотеку.

1906 р., 6 грудня – губернська газета “Черниговское слово”: “Вчера, 5 декабря, в окружном суде с участием сословных представителей рассмотрено дело о разгроме лавок в с. Навозе, принадлежащих разным лицам. К суду был привлечен крестьянин Логвин Райский…”.

1906 р. – Преосвященний єпископ Чернігівський та Ніжинський оглянув сільську церкву.

1907 р., лютий – золотою медаллю за 50-річну службу з написом “За усердие” на Анінський стрічці нагороджений псаломщик Яків Захарович Жураковський.

1907 р., серпень – з повідомлення про засідання землевпорядної комісії: “рассмотрены вопросы: 1) доклад непременного члена комиссии Ф.М. Холявко по ходатайству 117 семейств с. Навозы о переселении их в Атбассарский уезд на зачисленный за ними участок земли. Из доклада т. непременного члена видно, что хотя у крестьян с. Навоза имеется громадная площадь в 5550 десят. Надельной земли, но из них годной к обработке всего лишь 1724 десят., остальная же площадь находится под песчаными пустырями. Присутствовавшие в комиссии представитель от министерства земледелия и землеустройства Ф.Д. Белентьев и от крестьян А.Ф. Мельник также доложили о том, что существование их часто находится в зависимости, например от наводнения, как это было в этом году, когда разливом снесено большинство озимых посевов, разрушены холодные, а частью и теплые постройки и снесен весь запас навозного удобрения с полос земли, которые были удобрены… Комиссия за бесплатный проезд просителей от г. Чернигова до г. Петропавловска”. У травні комісія розглядає клопотання селян про переселення до Приморської області.

1913 р. – у селі відкрилось нове приміщення початкової школи. Навчальний рік розпочався 19 листопада, а закінчився 28 березня 1914 р.

1914 р., 19 грудня – губернська газета “Черниговская земская неделя”: “с. Навозы. После прекращения продажи водки, судебные дела уменьшились у нас на половину, а всякое сквернословие и драки совсем прекратились; храмовой праздник 6-го декабря провели тихо и благообразно. П. Ущенко”.

1915 р., 3 липня – “Черниговская земская неделя”: “с. Навозы. В нашем селе от 1 апреля и до сих пор не было дождей, поэтому вся растительность имеет очень печальный вид. Рожь кое-где сгорела, ячмень высох, овсы тоже, картофель еще кое-как держится. Травы на высоких лугах тоже по выгорали; в общем урожай хлебов и трав не обещает быть хорошим. Сады погибли от гусеницы, более всего пострадали груши; огороды тоже плохи. В селе распространилась болезнь – коклюш, дети умирают по 3 и более человек в день. Скот болеет ящуром. П. Ущенко”.

1917 р., 31 березня – 4 квітня – губернська газета “Черниговская земская газета”: “с. Навозы. О событиях в Петрограде впервые (7 марта) у нас узнали из газет. Эта весть как молния, разнеслась по нашему глухому селу. Сначала сомневались, но все-таки у каждого сердце радостно билось. Слухи ежедневно усиливались. Пришла с подробными известиями “Черниговская земская газета”. Каждый идет слушать новости. Читали, разъясняли. Тогда заговорили наши “дядьки”. “От, брате, говорили, до чого хотіла довести нас цариця з своїм правительством. І за це її так гарно поминали попи в церкві”. Но семья не без урода, говорит пословица. Так и в селе. Много и у нас есть таких стариков, которые, как говорит Ф. Деревенский, – “к добру и злу равнодушны”. До поможет Господь Бог новому временному правительству в борьбе за свободу России и Украины! Да здравствует свобода Украины и России! Гражданин-солдат Е. Деркач”.

1917 р., 18 квітня – “Черниговская земская газета”: “с. Навозы. Третий день первой свободной пасхи долго будет памятен в нашем глухом селе. В это торжественный день, не смотря на сильный разлив р. Днепра, – затоплено почти все село, – был устроен первый в нашем селе митинг. Говорили много. Особенно яркими красками описано было царствование Николая Кровавого. На коленях была пропета “вечная память” павшим за свободу. Затем выбрали сельский комитет из 10 чел. Посланы приветствия Петроградскому Совету рабочих и солдатских депутатов, министру юстиции А.А. Керенскому и Временному Правительству. Прекрасную картину представлял первый народный сход – митинг. Посреди толпы красовались три красных знамени с надписями: “Да здравствует Демократическая Республика!”, “Да здравствует свобода и Граждане! От санитаров 1-го речного отряда”.

6-гоапреля сельский комитет впервые собрался в народной школе, избрал из своей среды председателя М.П. Власенка, товарища его А.И. Глозмана, секретаря Г.И. Мищенка, товарища секретаря Е.М. Деркача, начальника милиции Ф.Ф. Луговского и помощника его И.Ф. Власенка. Комитет постановил: 1) учредить кооперативную лавку (с паем в 10 р.) под названием “Свобода, равенство и братство”; 2) устроить немедленно библиотеку-читальню; 3) организовать милицию из бывших “десяцких”; 4) упразднить навсегда должность сельского старосты; 5) принять меры к широкой помощи “московкам”; 6) написать воззвание к гражданам с. Навозы; 7) послать приветствие Совету рабочих и солдатских депутатов и Временному правительству и 8) сообщить Черниговскому уездному исполнительному комитету и Пакульскому волостному правлению о существовании сельского комитета. Гражданин-солдат Е. Деркач”.

1917 р., 6 травня – російська газета більшовиків “Правда” друкує привітання газеті від селян з Навозів, текст якої було прийнято в селі на зборах у присутності близько 500 селян. Текст привітання проголосив старий більшовик Олександр Лазарович Миркін.

1918 р., січень – встановлено радянську владу. Під час громадянської війни селяни допомагали Дніпровській червоній флотилії в розгромі польських інтервентів.

1919 р., 27 липня – Пакульський волосний революційний комітет приймає постанову “О реквизиции у буржуя с. Навозы Миркина белья и одежды для Красной Армии”.

1919 р., 10 вересня –14-та армія лівобережної групи військ зайняла Навози.

1920 – 2006 рр. – сільські голови: Гурій Васильович Бубенко (1920), Єлисей Іванович Новик (1921), Семен Тимофійович Корень (1923, 1925), Олексій Васильович Новик (1924), Лаврентій Матвійович Скиба (1924, 1925 – 1926), Петро Демидович Пономаренко (1926 – 1927), Федір Антипів Пономаренко (1927), Олександр Андрійович Геращенко (1927 – 1928), Андрій Петрович Райський (1928 – 1930), Микола Мусійович Симончук (1931), Пономаренко (1931), Апанасенко (1936 – 1937), Геращенко (1940), Куц (1944 – 1945), Новик (1946), Власенко (1947 – 1948), Деркач (1948), М. Шахов (1949), В. Новик (1951), М.О. Геращенко (1953 – 1955); Пилип Федорович Малюга (1958), Новик (1960), Олександр Панасович Симончук (1961 – 1964), Павло Іванович Райський (1971 – 1974), Федір Федорович Артюх (1974 – 1975), Іван Іванович Пинчук (1975 – 1977), Віктор Омелянович Корінь (1978 – 1981), Микола Григорович Пінчук (1981 – 1983), Олександр Панасович Симончук (1983 – 1984), Петро Юрійович Лешенок (1984 – 1986), Олександр Михайлович Буряк (1986 – 2006), Тетяна Миколаївна Носенок (з 2006 р.).

1920 р. – Гурій Васильович Бубенко згадує: “Я служив у 1920 р. головою сільради й від мене требовали багато чого – давай продрозверстку, давай хліб, давай вівса, давай сіна і таке інше. Й даже з’явивися бандит Мехеда який теж багато требував від мене рижних продуктів й хотів мене розстріляти, але я працював чесно й обов’язки яки на мене покладались виконував”.

1920 р., 1 липня – колегія губернського управління народною освітою затвердила кошторис Навозівської культпросвіти на обладнання сцени в школі та хати-читальні на суму 15735 крб. У цьому році діють бібліотека та хата-читальня.

1922 р. – у Навозах відкрито школу лікбезу, діє культурно-просвітній гурток.

1923 р. – на території села діють дві сільськогосподарські організації – “Навозское ЕПО” та “Шмаевское хуторское ЕПО”. Про їх діяльність відомо наступне: “Оба предприятия имеют главную цель получить и распределить торговую прибыль. Оба предприятия не имеют своих помещений и производят торговлю в хатах председателей”. У вересні відбувається ярмарок.

1923 р., грудень – у селі протягом 8 – 10 грудня члени губернської комісії вивчають економічний, політичний та культурно-побутовий стан жителів найбіднішого села Навози Пакульського району Чернігівського округу. Ось окремі витяги з доповіді, що підготували члени комісії після обстеження села: “Навозы, как самое бедное в сельскохозяйственном отношении, население которое занимается отчасти отхожими промыслами. Предсельсовета с. Навозы тов. Корень Семен Тимофеевич 23-х лет, не женат, живет вместе с младшим женатым братом в одной хате, хозяйство не разделенное, хата маленькая, но чистая, небольшой уютный сарай для скота, во дворе все лежит, как-то кстати, семьи всей – 3 человека, земли 3 десятины, 2 лошади, 1 корова, дефицит своего хозяйственного бюджета покрывают тем, что младший брат на лошади кое-что зарабатывает в лесничестве.

Особенно” одобрительно отзывается население о милиции, ведущей борьбу с грабителями, граждане с. Навозов ставят в заслугу милиции поемку бандита Шалапы, жителя с. Навоз. Население с. Навозы было особенно взбударажено появлению из Черниговской тюрьмы Новика Афанасия Миновича и Довбыша Назара Корнеевича, судимых за кражу. Поименованные лица к председателю Совета явиться не пожелали и никаких документов об освобождении не предъявили, и один из них опять был пойман в краже и направлен в Пакульский район в распоряжение начмилиции, но почему-то опять возвратился и показывается в селе больше ночью.

В с. Навозах, расположенном на неплодородной песчаной почве, кулацкий элемент в подлинном смысле слова отсутствует, а было и есть зажиточное селянство, создавшие ранее свое благосостояние благодаря отчасти своей предприимчивости, по работах на отхожих промыслах и большому количеству рабочих рук в семье. Особой групповой вражды не наблюдается. На собеседованиях, где ставился вопрос почему беднота, которой особенно много, не стремится к организации для того чтобы отстоять свои экономические права, ответы следовали такие: “ми пробували организовуватись на перших порах, быльше для того щоб получить бесплатно лис, а коли лис одержали, той организация розишлась, бо протии кого ж нам организовуватись, як у нас вси бидни”.

Местом сбыта и закупки для сел, лежащих по берегу Днепра, является Киев, последний в то же время является и Центром экономического тяготения. Ярмарки местного значения бывают только в …Навозе. На ярмарках сбывают и покупают продукты сельскохозяйственного производства и кустарные изделия. Навозы были главным поставщиком сплавщиков и захватывали район сплава от самого Гомеля. Часть лошадного населения (Навозы поставляли до 400 подвод) было занято возкой дров из леса на берег. Сокращение сплава вызвало к жизни новый отхожий промысел. Крестьяне… стали практиковать отход на молотьбу… намечается еще плотничий отхожий промысел… рыболовный промысел отсутствует. Улучшилось ли экономическое положение селянства после революции. В общем нет. Полевое хозяйство в с. Навозах ведется очень примитивно. Скот очень плохого качества. Благодаря высоким продажным ценам кооперация не удовлетворяет население со стороны практической, со стороны идеологической так же не удовлетворяет, потому что задача

Андрій Курданов

ІІІ частина Літопису:

1948 – 1959 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє, що І.Ф. Янченко з с. Навози написав заяву про зарахування учнем школи фабрично-заводського навчання. Майбутній гірник у заяві зазначав: “зобов’язуюсь стати передовиком стахановського руху” (1948 р., 1 липня); з с. Навози виїжджають в райони Кримської області та Казахстану та на будівництво доменної печі в Кривому Розі поїхав комсомолець Григорій Власенко (1958 р., 11 липня та 30 липня); Микола Бойко з Навозів їде у колгосп “Красное знамя” Ленінського району Кримської області (1959 р., 15 лютого); відзначається, що сільрада безвідповідально віднеслась до виконання плану переселення – з доведених планів послали тільки по 1 – 2 сім’ї (1959 р., 10 квітня);

1948 р., 22 серпня – на районну Дошку пошани занесено колгосп ім. Димитрова (голова правління П.Г. Геращенко), теж 1949 р., 14 квітня та 7 серпня (секретар парторганізації А.І. Виниченко); 1950 р., 23 липня та 21 вересня; 1951 р., 22 квітня та 22 липня;

                колгосп ім. Чкалова (голова Мельник, секретар парторганізації Власенко) (1950 р, 3 серпня);

                колгосп ім. Молотова (голова П.Ф. Малюга, секретар парторганізації О.С. Куц) (1954 р., 13 травня);

рибколгосп ім. Чкалова (голова Г.М. Ворожбит, секретар парторганізації М.З. Чміль) (1977).

1948 р., 4 грудня – Чернігівський облвиконком приймає постанову про виконання плану розвитку тваринництва у колгоспі “Червоний промінь” с. Навози.

1950 р., 13 липня – районна газета “Колгоспний шлях” друкує статтю А. Нікіфорова “Колорадський жук”.

1950 р., 23 липня – районна газета “Колгоспний шлях” друкує звернення колгоспників сільськогосподарської артілі ім. Димитрова до всіх колгоспників М.-Коцюбинського району про організацію здачі хліба державі понад план.

1950 р., 13 листопада – депутатами М.-Коцюбинської (з 1963 р. – Чернігівського) районної ради обрані: Григорій Миколайович Тупиця – голова колгоспу ім. Молотова (1950), голова районної планової комісії райради Трохим Іванович Булденко (1950), начальник районного відділу МДБ Трохим Іванович Трубай (1950); П.Ф. Малюга – голова колгоспу (1955, 1957), Андрій Михайлович Шило – завідувач районним фінансовим відділом (1955), Галина Петрівна Щербань – головний зоотехнік Куйбишевської МТС (1955); голова правління М.-Коцюбинської райспоживспілки Василь Павлович Насінник (1958); голова колгоспу Іван Юхимович Дідовець (1959), секретар райкому комсомолу Іван Титович Пустовойт (1959), головний зоотехнік райсільгоспнасінінспекції Іван Семенович Олійниченко (1959, 1961), голова сільради Олексій Панасович Симончук (1961), доярка Ганна Назарівна Довбиш (1961), доярка Єфросинія Михайлівна Зеляк (1963), голова Дніпровської сільради Олександр Панасович Симончук (1963), голова районної планової комісії Петро Минович Буренок (1961, 1963).

1951 р., 13 листопада – депутатом обласної ради від Навозівської виборчої дільниці обрано Кузьму Якимовича Душенка від колгоспників колгоспу ім. Молотова.

1951 р. – до об’єднання три колгоспи “Червоний промінь”, ім. Димитрова та ім. Чкалова мали землі для обробітку 1377 га. У січні приймаються постанови про переведення зі кладу Навозівської сільради населених пунктів Хотилівка, Пильняцька стража та Боровики до складу Червонівської сільради (116 дворів з населенням 464 людини). Село Навози має неповну школу, лікарню, клуб, сільмаг, ветеринарну дільницю.

1951 р., 25 листопада – народними засідателями М.-Коцюбинського народного суду обрані: ланкова колгоспу ім. Молотова Марія Іванівна Зеляк (1951, 1954, 1957), вчителька Меланія Парфенівна Ущенко (1951, 1954), секретар сільради Василь Леонтійович Зеляк (1957).

1952 – 1967 рр. – відкриття сільської бібліотеки (1952); завідуюча сільською бібліотекою М. Зінченко (1954 р., 5 березня); завідуюча Новик (1958 р., 9 квітня); відзначається добре підготовлена вітрина до 40-річчя створення КП України, яку підготувала бібліотека (1958 р., 2 липня); стаття О. Голуб “А читачів ще мало”, завідуюча Марія Зінченко, на абонементі 475 чоловік, організовано пункт книговидачі на тваринницькій фермі, повинна діяти пересувна бібліотека (1959 р., 5 квітня); відбулась читацька конференція по книзі М. Руденка “Вітер в обличчя” (1959 р., 15 квітня); у бібліотеці завідуюча М. Новик, 960 читачів (1961 р., 1 липня); фото бібліотекаря с. Дніпровське Марії Свиридівні Новик (1962 р., 7 грудня), бібліотека нараховує 8 тисяч примірників книг (1964 р., 15 грудня), переможцем Всесоюзного огляду бібліотек визнано завідуючу бібліотекою с. Дніпровське Марію Новік і присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи (1967 р., 29 серпня), бібліотекар Н.О. Руденок та завідуюча Повидівською бібліотекою М.С. Новик (1972).

1952 р., 10 лютого – районна газета повідомляє, що 7 лютого відбулися звітні збори колгоспників колгоспу ім. Молотова (голова правління Куц). На зборах було присутні понад 1000 колгоспників. Колгосп продовжує знаходитися в числі відсталих.

1952 р., 15 травня – районна газета друкує таблицю цифрових показників змагання колгоспів ім. Шверника (с. Пакуль) та ім. Молотова (голова правління Куц, секретар парторганізації Власенко) на весняних польових роботах; з колгоспом ім. Калініна с. Мньов (1959 р., 26 червня та 14 листопада; 1960 р., 1 грудня; 1961 р., 20 травня);

1953 р., 27 серпня – районна газета друкує матеріали про звітно-виборні партійні збори в колгоспі ім. Димитрова (секретар парторганізації Вінниченко) (1953 р., 27 серпня); стаття А. Бондарчука “Холості постріли” про партзбори в колгоспі “Червоний Жовтень” по питанню про стан утримання громадської худоби (1958 р., 20 квітня);

1953 р., 26 листопада – районна газета друкує креслення вітрового двигуна Д-15 конструкції В.Т. Стрільця.

1953 р., 29 листопада – районна газета повідомляє, що колгосп ім. Молотова (голова правління П.Ф. Малюга) виростив добрий врожай конопель: “За здану державі коноплетрести колгосп одержав 151, 887 крб. Колгоспники одержали по 6 крб. на коноплятрудодень”.

1954 р., 15 квітня – районна газета повідомляє, що колгосп ім. Молотова байдуже ставиться до відкриття дитячих ясел (1954 р., 15 квітня), колгосп ім. Чкалова не придбав м’якого інвентарю та іграшок (1955 р., 5 травня);

1954 р., 1 травня – повідомляється, що колгосп ім. Молотова закінчив посадку картоплі квадратним способом на площі 3,5 га.

1954 р., 22 серпня – створюється Боровиковська сільська рада до складу якої входять населені пункти Навозівської сільради Боровики, Хатилівка та Стража.

1955 р., 17 лютого – повідомляється, що 15 лютого в сільському клубі відбулась зустріч з кандидатом у депутати Чернігівської обласної ради Тамарою Миколаївною Лещенко (довірена особа М.П. Черінько).

1955 р., 21 квітня – колгосп ім. Молотова організовано проводить деревонасадження, незадовільно – колгосп ім. Чкалова (голова Заїка); у колгоспі ім. Чкалова не доглянуто жодного гектара лісонасаджень (1955 р., 23 червня); посадки на шляхах с. Навози знищують тварини, голови колгоспів Коваленко і Саричев до заліснення неродючих грунтів не приступали (1958 р., 7 травня);

1955 р., 12 травня – районна газета “Колгоспний шлях” вміщує малюнок плакату художника Б. Мухіна “Народна позика – на освоєння цілинних земель!”; малюнок-карикатура на поширення перебільшених чуток про підтоплення хат в Навозах (1958 р., 11 травня); друкується лист 10 громадян с. Навози “Ой, щось дуже розгулявся”, про одного п’яничку (1959 р., 17 грудня); критикуються ніде не працюючі (1961 р., 27 травня та 30 травня);

1955 р., 25 вересня – районна газета “Колгоспний шлях” друкує статтю Н. Амосова “Про шкідливість релігійних свят” (1955 р., 25 вересня); у сільському клубі відбулась конференція на антирелігійну тему (1958 р., 9 квітня); друкується стаття І. Климента “Ось вона, чесність” про священика Терентія Федоровича Федорова (1961 р., 27 травня);

1956 – 1977 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” друкує фото передової свинарки з колгоспу ім. Молотова В.Д. Деркач (1956 р., 16 грудня, 1957 р., 17 січня та 8 серпня); доярки з колгоспу ім. Молотова Г.С. Корень (1957 р., 7 березня); фото та стаття про свинарку Параску Лукинічну Пінчук (1959 р., 20 травня); фото та стаття про Єлизавету Максимович (1959 р., 24 травня); у ланці Євдокії Новик з артілі “Червоний Жовтень” (1962 р., 19 вересня), листоноші села Дніпровське Семена Івановича Корня (1962 р., 21 вересня), ланкової Наталії Андріївни Лешенок (1962 р., 20 жовтня), механізатора колгоспу ім. Димитрова Івана Вергуна (1963 р., 30 січня), будівництва чотирьохрядного корівника (1963 р., 24 вересня), телятниці М.Ю. Ущенко (1963 р., 1 жовтня), ланкових С. Геращенко та Софії Новик (1963 р., 17 грудня), тракториста О.В. Калити (1964 р., 4 лютого), доярок колгоспу (1966 р., 16 квітня), тракториста Михайла Райського (1966 р., 21 квітня), тракториста Івана Бабича (1977 р., 31 березня).

1957 р., 27 січня – колгосп ім. Молотова придбав “електропастух” для полегшення праці тваринників під час перебування худоби на пасовиськах.

1957 р., 28 березня – районна газета друкує лист за підписами Люби Мельник, Люби Мищенко, Надії Шибер, Поліни Новик, Софії Новик “Юні друзі, виходьте на діла хороші!”, де зазначається, що колгосп вирішив розводити водоплавну птицю і школярі розгорнули збір гусячих і качиних яєць для здачі на інкубаторну станцію; колгосп закупив 225 голів гусей, а влітку наступного року гусине стадо артілі складе 3 тисячі голів (1959 р., 30 жовтня);

1957 р., 4 серпня – районна газета “Колгоспний шлях” друкує гасло “Наздоженемо Америку!”.

1958 р., 19 лютого – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє, що 16 лютого в колгоспі “Червоний Жовтень” проведено комсомольський недільник по вивезенню органічних добрив на поля.

1958 р. – друкуються матеріали про сільських трудівників: стаття Н. Вечоріна “Сім’єю молодою, дружною”про телятниць з колгоспу “Червоний Жовтень” (1958 р., 7 березня); стаття І. Стеченка “Доярка Марія Пінчук” (1958 р., 29 жовтня);стаття В. Пустовойта “І в Навозах є свої передовики”, де відзначаються доярки Ганна Довбиш та Надія Власенко (1961 р., 13 червня); стаття В. Пустовойта “Він очолює бригаду” про Миколу Деркача (1961 р., 24 серпня);

1958 р., 12 березня – до Чернігова з с. Навози курсує автобус; стаття в районці про стан дороги між селами Навози та Повідів (1958 р., 29 серпня);

1958 р. – споруджено обеліск на честь односельців, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.(більше 150 жителів села в складі частин радянської армії приймали участь у приєднанні території Західної України до УРСР у 1939 р., понад 90 чоловік перебували у 1939 – 40 рр. на радянсько-фінському фронті, а четверо з них загинуло. З початком Великої Вітчизняної війни в 1941 р. було мобілізовано 475 жителів села, під час бойових дій нагороджено орденами і медалями – 152 чоловіка). У 1976 р. встановлено пам’ятники на братській могилі радянських воїнів, полеглих 1943 р. при визволенні села, та на честь воїнів-односельців (331), які загинули на війні. Споруджено (1978) пам’ятний знак на місці переправи через Дніпро радянських підрозділів у 1943 р. Понад 140 воїнам радянської армії за форсування Дніпра у районі села Дніпровське присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

1958 р., 1 жовтня – колгосп “Червоний Жовтень” першим у районі закінчив оранку на зяб на площі 230 га та перший в по продажу картоплі державі (голова правління І.Ю. Дідовець, секретар парторганізації П.Ф. Малюга).

1959 р., 5 квітня – діє майстерня для пошиття одягу та відкрито для ремонту взуття.

1959 р., 12 квітня – повідомляється, що у колгоспі “налагоджено виготовлення кошиків. Їх плете з лози бригада колгоспників в складі 55 чоловік, яку очолює Омелян Луговський. За реалізовану продукцію артіль вже одержала понад 40 тисяч крб. чистого прибутку”.

1959 р., 17 квітня та 13 вересня – повідомляється, що учні школи листуються з піонерами Китайської Народної Республіки (середня школа № 27 м. Пекін), Чехословаків (місто Острава) та Білоруської РСР (Верхньо-Моравська школа Гомельської області). “Друзі з чехословацького села Коблов прислали альбом з фотографіями свого села”.

1959 – 1989 рр. – за високі виробничі показники в змаганні на районну Дошку пошани занесені: свинарка П.А. Пінчук (1959), свинарка С.І. Максимович (1959), продавець К.С. Ущенко (1961), ланкова С.М. Новик (1963, 1964), ланкова М.Г. Носенок (1964, 1966), доярка Є.М. Зеляк (1966), скотар А.А. Шарий (1966), головний бухгалтер М.С. Новик (1966), ланкова Г.Ф. Зеляк (1966), ланкова С.К. Новик (1966, 1967), ланкова колгоспу ім. Димитрова Є.М. Зеляк (1967), телятниця колгоспу “Червоний Жовтень” Є.Л. Пономаренко (1967 – 1973), колгоспниця колгоспу ім. Димитрова М.М. Безнощенко (1968), доярка М.І. Райська (1969, 1970), доярка колгоспу ім. Димитрова В.П. Новик (1970), бригадир рільничої бригади колгоспу ім. Димитрова Д.Т. Калита (1971 – 1973), рибалка Л.А. Анищенко (1972), ланковий рибколгоспу ім. Чкалова І.Х. Скоромець (1973, 1975, 1976), механізатор М.М. Бубенко (1974 – 1977), ланковий рибколгоспу М.Т. Ващенко (1974), тракторист А.М. Зеляк (1975, 1976), ланковий рибколгоспу ім. Чкалова П.П. Мелашенко (1976, 1977), директор школи І.П. Черінько (1976), завідуюча будинком побуту Г.О. Миханошина (1977), рибалка П.Х. Деркач (1977), шофер колгоспу М.Я. Новик (1977), шофер С.Р. Бобровник (1978, 1979), шофер М.І. Бойко (1979, 1980), рибалка Л.Г. Радкевич (1979), бригадир рибколгоспу П.П. Малашенко (1980), шофер І.О. Янченко (1980, 1981), рибалка М.Т. Ващенко (1981), начальник відділення зв’язку Т.М. Симончук (1981), рибалка В.Т. Лещенко (1981), керуючий відділком № 1, секретар комсомольської організації колгоспу Г.І. Скоромець (1983), механізатор В.І. Кирієнко (1988), приймальниця замовлень КПП с. Дніпровське Г.О. Блінова (1989).

1959 р., 1 травня – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє, що учні 5-б та 6-б “з піснею, під звуки горна, з розгорнутим прапором” підійшли до колгоспної ферми віддаленої бригади, де вони провели тематичний збір, присвячений В.І. Леніну; учні допомагають тваринникам (1961 р., 30 листопада);

1959 р., 17 червня – друкується матеріал рейдової бригади про стан посівів кукурудзи (17 червня); кукурудзи було посіяно на пісках 30 га та 10 га на торфовищах (27 вересня); посаджено на 150 га (1960 р., 26 травня);

1959 р., 29 липня – колгосп “Червоний Жовтень” серед перших по продажу хліба державі.

1960 р., 20 лютого – у селі відбувся семінар працівників культосвітніх установ району, на якому вивчався роботи клубу та бібліотеки.

1960 р., 27 лютого – районна газета повідомляє про смерть голови рибколгоспу ім. Чкалова Олександра Кириловича Смоленченка.

поч.60-х рр. – у М.-Коцюбинському районі залишалось тільки дві діючи церкви – у Навозах та Кархівці. За завданням райкому партії пожежники зробили припіс про небезпеку загорання старої дерев’яної будівлі навозівської церкви і її було закрито.

1960 р., 3 березня – артисти Чернігівського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка показали на сцені сільського клубу п’єсу “Далекая луна”.

1960 р., 24 вересня – повідомляється, що в колгоспі збирають з 170 га небувалий врожай картоплі – по 150 – 160 цнт з га.

1961 р., 8 квітня – у сільському клубі виступили учасники художньої самодіяльності Андріївського клубу.

1961 р., 23 травня – учасники художньої самодіяльності Навозівського клубу виступили в райцентрі з концертом.

1961 р., 4 липень – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє про те, що в селі розпочалися роботи по спорудженню радіовузла для радіофікації села.

1961 р., 5 жовтня – районна газета повідомляє, що під час пожежі хати Олександра Бубенка голова сільСТ Павло Прохоренко виніс з палаючого будинку двох дітей, агроном Горовий швидко організував на пожежу учнів, старанно допомагали шофер райспоживспілки Микола Руденко, колгоспники Михайло Новик, Михайло Мельник та інші.

1962 р., 3 лютого – на сцені сільського клубу виступили учасники художньої самодіяльності Пакульського клубу.

1962 р. – у путівнику “Чернігівщина” вміщено нарис про Дніпровське: “На лівому березі Дніпра, оточене півколом густого лісу, на кордоні з братньою Білорусією лежить Дніпровське (колишнє Навози). Природа щедро обдарувала його. Тут є чудові місця для мисливців та рибалок, ягідники і грибні місця, по Дніпру розкинулись прекрасні пляжі. Поблизу села є також рибні озера Велика Іртинь і Мала Іртинь. Добре відомі тут Лящова і Судакова кручі на Дніпрі – улюблені місця для рибалок. Біля села є пристань, де зупиняються пасажирські теплоходи і катера з Києва та Гомеля.

За колгоспом “Червоний Жовтень” закріплено близько 6 тисяч гектарів землі. Тут вирощують льон, картоплю та інші культури. Основною галуззю сільського господарства є тваринництво. Заливні луки, багаті пасовиська і сіножаті сприяють цьому. В селі створена також риболовецька артіль”.

1963 р., 19 січня – районна газета “Шляхом комунізму” друкує в рубриці “Люби і знай свій рідний край” друкується стаття В. Надворного “Дніпровське”. Ось уривок зі статті: “Є до чого докласти роботящих рук колгоспникам артілі “Червоний Жовтень”. Є й чим це робити: шість тракторів, п’ять комбайнів, десять автомашин, різні причіпні сільськогосподарські машини. Є що доглядати й тваринникам. Понад1000 голів великої рогатої худоби стоїть на фермах. Якщо десять чи дванадцять років тому з усього села державі надходило щороку 200 центнерів м’яса, то в минулому році лише артіль продала державі 1400 центнерів.

Майже 250 чоловік інтелігенції дала школа різним місцям країни. Це кандидат медичних наук М. Черенько і його один брат – директор Дніпровської школи, другий – працівник республіканського телеграфного агентства, третій – інженер; це лікарі, вчителі, агрономи.

246 тисяч карбованців доходу одержало господарство минулого року. Що значить ця цифра, може сказати ланкова льонар Ганна Зеляк. Адже на кожний зароблений трудодень у неї вийшло майже по 2 карбованці тільки грошової сплати.

Із сільського відділення зв’язку, навантажені тугими сумками з кореспонденцією, газетами та журналами, яких село одержує близько 800 примірників. Перестало бути Дніпровське “далекой глушью”.

1963 р., 2 лютого – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що Дніпровське одержить електроенергію у третьому кварталі цього року.

1963 р., 9 лютого – райгазета друкує “Шляхом комунізму” статтю М. Зеляка “А тут удобрюють… рішеннями” про недоліки в роботі колгоспу “Червоний Жовтень”; стаття П. Буренка “А де ж батьківські почуття?” про чоловіка, який покинув дружину з двома дітьми (1964 р., 9 липня), сатиричний персонаж районної газети Поліський їжак пише відкритого листа інтелігентам Дніпровського (1964 р., 24 листопада), у Дніпровському телевізори стоять під замками в кабінетах керівників, а діти тільки з підвіконня заглядають на голубі екрани (1964 р., 24 грудня),

1963 – 2003 рр. – районна газета “Шляхом комунізму” та “Наш край” друкують матеріали про трудівників села: стаття П. Найди “Працьовита жінка” про доярку Єфросинію Михайлівну Зеляк (1963 р., 4 квітня), матеріал “Віддалене село” про запити й потреби жителів сільської ради (1963 р., 7 вересня), стаття В. Кирієнка “Завжди в дорозі” про колгоспного шофера Івана Ковальчука (1963 р., 30 листопада), стаття М. Ляшка “Ціна життя” про колгоспницю Євдокію Леонтіївну Пономаренко (1963 р., 28 грудня та 1972 р., 27 січня), стаття В. Будко “Чому Марію Кравченко “кличуть” у депутати?” (2003 р., 28 червня),

1963 р., 24 серпня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що за рішенням районного суду вислано з села жителя Дніпровського, який три роки не працює, живе побічними заробітками, а користувався всіма пільгами колгоспників; стаття Л. Портянка “Угода з совістю” про те як водій машини з Дніпровського на дорозі збив людину (1963 р., 27 серпня);

1963 р., 3 жовтня – артисти Тамбовського театру з виставою виступили перед мешканцями села.

1963 р., 2 листопада – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє про уродженця села генерала армії Панаса Олександровича Бубенка; друкує статтю П. Юрченка “На порозі піввікового ювілею” про учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Григорія Савелійовича Крижанівського, нагородженого орденами Вітчизняної війни І та ІІ ст., Червоного Прапору та медалями (1963 р., 2 листопада), стаття секретаря парторганізації колгоспу М. Вовка “Зустріч у Дніпровському”, присвячена річниці визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників. У статті відзначається, що за форсування Дніпра в районі села понад 140 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу (1964 р., 22 вересня),

1964 р., 15 серпня – Олексій Новик з Дніпровського поїхав на цілину допомагати збирати хліб.

1966 р., 11 жовтня – у Дніпровському відбулась урочиста реєстрація весілля доярки Галини Бойко та колгоспного шофера Миколи Федорова.

1967 р., 4 березня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що у сім’ї Макара та Ганни Бабичів з с. Сивки народився ще один синок. Це вже дванадцята дитина 34-річної матері.

1968 р., 22 серпня – побудовано нове приміщення школи.

1970 р., 4 червня – санітарна дружина колгоспу “Червоний Жовтень” на районних змаганнях сандружин виборола перехідний кубок райкому Червоного Хреста.

1971 р., 26 січня – у с. Повідов на звітно-виборних зборах у колгоспі “Червоний Жовтень” першими Заслуженими колгоспниками стали телятниця Євдокія Леонтівна Пономаренко, механізатори Петро Іванович Куц та Василь Михайлович Бездєтко. Першими Почесними колгоспниками стали Захар Макарович Пономаренко, Микита Петрович Ущенко, Юхим Степанович Геращенко.

1972 р. – до районної Книги трудової слави занесені працівники колгоспу “Червоний Жовтень” бригадир Дмитро Терентійович Каліта та телятниця Євдокія Леонтіївна Пономаренко.

1972 р., 26 вересня – у с. Дніпровському відкрито аптеку, яка у 1973 р. переведена до нового приміщення.

1973 р. – на одному з засідань виконкому сільської ради доповідь про боротьбу з колорадським жуком робить агроном колгоспу О.С. Пащенко. Висловлюються пропозиції боротися з жуком механічним та хімічним засобами, збирати вручну. Пропонувалось створити колгоспну ланку для механічного обприскування картоплі.

1974 р., 13 червня – сандружина колгоспу “Червоний Жовтень” (командир М.О. Деркач) зайняла першість на районних змаганнях сандружин по М.-Коцюбинській зоні.

1974 р., листопад – бронзовою медаллю ВДНГ СРСР нагороджені: телятниця колгоспу ім. Димитрова А.І. Бригинець, з колгоспу “Червоний Жовтень” тваринник І.Ю. Кириєнко та тваринниця М.А. Кругляк.

1975 р. – завідувачем ветеринарно-фельдшерським пунктом працює Віктор Васильович Бубенко.

1976 р., 25 вересня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляла, що в Дніпровському споруджено памятний знак на місці переправи радянських військ через Дніпро 22 вересня 1943 р. та відбувся урочистий мітинг.

1977 р., 27 січня

Андрій Курданов Тема: андрій курданов - літопис села ІІ частина Літопису села: 1930 – 1942 рр. – Необґрунтовано репресовані: вчитель Навозівської школи Кольнуцький та директор Олександр Костянтинович Тиминський (1891 – 1938), секретар та рахівник колгоспу “Червона праця” Михайло Якович Мельник (1890 – 1930), начальник пожежної охорони мостопереправи Яків Іванович Скрипка (1893 – 1937), військовослужбовець Іван Сергійович Райський (1918 – 1942). Реабілітовані в 1962, 1964 та 1989 рр. 1930 р., 1 січня – із звіту голови сільської ради про роботу Навозівської сільради з 1 січня 1929 р. по 1 січня 1930 р.: “Навозівська сільрада об’єднує п’ять населених пунктів: с. Навози, х. Боровиков, х. Попов Круг, х. Прохоров, х. Куцовка. Сільрада має 648 дворів, населення обоєго пола 4780 чоловік, виборців 1735 чоловік, позбавлених виборчих справ 27 чоловік. Піхотної землі 1990 десятин, луків 1003 десятини, непридатної землі і вигонів 3185 десятин і всього землі 6111 десятин. Господарств маючих коней на селі 552, з них по 4 коней 8 господарств, по 3-є коней 25 господарств, по 2-є коней 400 господарств, по 1-му коню 119 господарств, без худобних 96 господарств, тяглової сили коней 724; волів 20, корів 785 штук, овець 1545 штук, свиней 802 штук, господарств маючих корів 610, не маючих корів 38 господарств. Січкарень по селу 25 штук, просорушок 3, робить з них одна, вітряків 10, роботає 9, водяків 2, олійниця 1. Сільрада складається з 47 членів, з них жінок 4, кандидатів 5 чоловік. Батраків 1, бідняків 43 чоловіка, середняків 8. Сільрада має комісій 5 (культурно-освітня, фінансово-податкова, санітарна, земельна та адміністративна). В іскорененії уголовщини міри завжди приймалися, як наприклад, Крижанівського Клима Грицьковича було зовсім знищено з життя як бандита… Сільгоспподатку накладено на 1929-30 рік 976 крб. на 142 господарств, а 506 господарств звільнено. Звільнено від страх-окладу 516 господарств, а платить повністю 132 господарствам”. 1930 р., 29 січня – з протоколу загальних зборів виборців с. Навози: “Слухали доповідь т. Арапського про встановлення громкоговорителя радіо в селі Навозах. Ухвалили: одноголосно зібрать гроші от каждого двору по 35 копійок на радіо громкоговорителя за винятком біднячок удов; доручить всім комсомольцям зібрать путем обхода по дворах ці гроші і розстановить громкоговоритель в селі Навози”. 1930 р., лютий – з протоколу засідання пленуму Навозівської сільради: “Слухали доповідь рай уповноваженого т. Гаркуши і голови сільради т. Райського про організацію колективу в селі Навози. Ухвалили: всім членам сільради вступити до колективу, а також повести роз’яснюючи роботу серед бідноти абі всю бідноту втягнуть теж до колективу”. 1930 р., 18 лютого – з протоколу загальних зборів громадян Навозівської сільради (було присутньою 98 громадян): “Слухали доповідь райуповноваженого т. Гаркуши про колективізацію та весняну засів компанію. Ухвалили: негайно розпочати справу щодо утворення колективів з розрахуванням, щоб закінчити її до початку весняної засівкомпанії”. 1930 р., 29 березня – на засіданні президії сільради створюється комісія по проведенню місячника дошкільного походу та комісія по випуску учнів лікнепу. 1930 р., 5 жовтня – на загальних зборах громадян с. Навози розглядається питання про вербовку робітників на Донбас та трактобуду. 1931 р., 27 січня – з протоколу засідання президії Навозівської сільради: “1. Слухали інформацію райуповноваженого Вовковича про весняну сільськогосподарську посів компанію. Ухвалили: негайно доручить рахівникам сільради і виробничого товариства і секретарю сільради, учительству, аби вони в півтори доби заполнілі посівниє картки по доведенню посівного пляну до кожного двору і доручить Комісії по доведенню плану, аби вона в самий коротшій термин доручила ціє списки посівникам. 2. Слухали інформацію райуповноваженого Вовковина про мобілізацію коштів і м’ясозаготівлі. Ухвалили: сей час же скласти списки по заборгованості всіх видів компаній по мобілізації коштів і доручити бригадам котри прікріплени до кожного кутка, аби остані стягнули весь борг 100 % і відносно м’ясозаготівлі принять самиє енергійниє міри щодо стягнення худоби по твердим завданням”. Голова виробничого товариства Кіндрат Петрович Деркач. 1931 р. – организовано перший колгосп “Червоний промінь”, який у 1937 р. поділено на два колгоспи – ім. Чкалова та “Червоний промінь”. У 1959 р. колгоспи об’єднано в один ім. Молотова, а згодом перейменовано на “Червоний Жовтень”. У липні 1975 р. два колгоспи “Червоний Жовтень” та ім. Димитрова (Боровиківська сільрада) об’єдналися в один колгосп ім. Г.М. Димитрова. У березні 2000 р. утворилось сільгосппідприємство “Дніпро”, а в лютому 2001 р. – ПОП “Дніпро”. 1931 р., 15 вересня – з виступу на першому виїзному засіданні президії райвиконкому голови сільради Пономаренка: “з завдання 530 га озимини засіяли колгоспи лише 35 га жита та зорали на зяб 16 га. Прочистили зерна з 1520 пуд. лише 80 пуд. Плян хлібозаготівлі виконали одноосібники на 43 відс., куркулі лише на 70 відс.”. 1932 р. – у с. Навози організована партійний осередок комунистів. 1932 р., 20 червня – районна газета повідомляє, що освітяни з Пакуля викликали освітян с. Навози найшвидше оформити передплату на позику “4 вирішальний”. 1932 р., 10 серпня – у Навозах були випадки захворювання серед населення від вжитку в їжу борошна, яке було засмічено рожками (споріння). 1932 р., 19 вересня – з постанови Чернігівського райпарткому: “Навози нічого абсолютно не здали по сіну…”. 1932 р., 14 жовтня – у листі секретаря Чернігівського райпарткому до секретарів партосередків вказано, що необхідно врахувати уроки судової справи проти навозівських та інших керівників, виконувати встановлені плани. 1933 р., 21 квітня – з постанови Чернігівського райпарткому: “Навози… тягнуть назад цілий район через свою неорганізованість й бездіяльність керівників села”. 1932 – 1933 рр. – неоминув Голодомор і Навозів – за даними державного архіву Чернігівської області по актових записах про смерть громадян, які заповнювалися в сільраді, ці страшні роки забрали життя 168 жителів села. 1933 р., 1 травня – з повідомлення в газеті “Червоний стяг”: “Навози ганебно зривають фінплани, допускають опортуністичну черговість: спочатку сівба, тоді мобілізація коштів”. 1933 р., 2 вересня – з постанови Чернігівського райпарткому: “сповіщаємо, що керівників сіл… Навози…, що досі навіть не виконано навіть 10 % плану, притягається до відповідальності за зрив мобілізації коштів”. 1933 р., 8 жовтня – Навози у списку відсталих сільрад по картоплепоставках – 9,8 %. 1934 р., 8 лютого – з постанови Чернігівського райпарткому: “відмітити наявність в низці партосередків поширення пияцтва як серед керівників села, так і рядових комуністів (Навози…), що є наслідок незадовільного розгортання внутріпартійної та масової політичної роботи серед комуністів, комсомольців та позапартійних, також недостатньої боротьби з цими хворобливими явищами з боку партосередків”. 1935 р., 16 січня – обласна газета “Більшовик” повідомляє, що колгосп “Червоний промінь” за заготівлю та вивозку лісу премійован патефоном, а голова колгоспу Райський – годинником. 1936 р., 8 грудня – вже рік у селі діє первинна організація ТСОавіахіму. 1937 р., 16 липня – районна газета повідомляє, що колгосп ім. Димитрова виконав своє зобов’язання по сіноздачі державі. 1937 р., 10 серпня – у колгоспі “Червоний промінь” (голова правління Заїка) відремонтували колодязь. 1937 р., 31 жовтня – голови дільничних виборчих комісій по виборах до Верховної Ради СРСР Олексій Андрійович Михайленко, Василь Лаврінович Апанасенко та Роман Аксентійович Полуян. 1940 р. – у колгоспі ім. Чкалова організовано вівцеферму. 1941 р. – до війни поштове відділення знаходилося у колишньому будинку лікарні, начальник – Павло Назарович Новик. 1941 р., 8 вересня – 1943, 16 вересня – під час оборонних боїв біля села на Дніпрі був дерев’яний міст, по якому переправлялися війська 5-ої армії Південно-Західного фронту під командуванням М.І. Потапова. Тут деякий час знаходився штаб армії. 27 серпня 45-а стрілецька дивізія 15-го стрілецького корпусу зайняла оборону на дільниці Мньов – Навози. Командир дивізії Шерстюк виконував наказ М.І. Потапова по протидії переправі німецьких частин та про утримання оборони для врятування Чернігова. На ділянці Навози – Новий Глибів свої позиції займали 215 механізована дивізія та 713 стрілецький полк 171-ї стрілецької дивізії. 215 стрілецька дивізія одержує 1 вересня наказ обороняти рубіж на ділянці Навози – Сивки – Сорокошичі. Проти них діяли німецький 282-й полк 98-ї Infanterie – Division. 30 серпня загін Пінської річкової флотилії одержує наказ рухатися від с. Навози униз по течій р. Дніпро. 7 вересня радянські військові частини залишають дільницю оборони неподалік від Навозів та переміщуються в район сіл Сивки, Будище. Під час окупації німецько-фашистські загарбники знищили в Дніпровському 33 людини, у Прохорові – 5, у Загатці – 24; у Дніпровському спалено було 13 селянських господарств. Діяли партизанські загони ім. Коцюбинського та Героя Радянського Союзу Ю.О. Збанацького. Партизани організували урочисте святкування Першого травня: відбувся багатолюдний мітинг трудящих, кругом майоріли червоні прапори і лозунги, грала музика. Іван Йосипович Кириєнко (1906 – 09.03.1943) – військовополонений, загинув у Славутському концтаборі. 1943 р., 17 вересня – села Дніпровської сільської ради звільнено від німецької окупації радянськими воїнами 211 стрілецької дивізії. Під час визволення села загинули А.В. Каторгина, П.І. Волоснов, Ф.І. Тихонов, Н.І. Степанов. Під час наступу радянських військ партизани в районі села допомогли облаштуванню переправи через Дніпро. Збитки, завдані за часи німецької окупації, становили 1 млн. 384 тис. 771 крб. 1944 – 1974 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє, що на нараді районного активу колгосп ім. Димитрова відзначили за виконання та перевиконання плану посіву (1944 р., 3 червня); всі колгоспи Навозівської сільради – “Червоний промінь”, ім. Димитрова, ім. Чкалова – приступили до косовиці трав (1944 р., 24 червня); на нараді районного активу відзначається, що в деяких колгоспах на роботу виходять пізно, а “в селі Навозах в 10 – 10,5 години, жнуть всі разом, завдань колгоспникам не дають, а це призвело до того, що норм виробітку не виконують” (1944 р., 29 липня); голова колгоспу “Червоний промінь” Ущенко, повідомляється, що в колгоспі на польових роботах використовуються корови (1945 р., 11 квітня, Ущенко голова – 1946 р., 26 вересня); повідомляється, що “в колгоспах села Навози… 15 процентів зерна, що припадає колгоспникам від зданого зерна державі, на трудодні не видавали, в колгоспі ім. Димитрова… коня, збрую і воза передають школі без оплати і рішення загальних зборів колгоспників” (1945 р., 2 червня); відзначається підготовка колгоспу “Червоний промінь” до збирання врожаю (1945 р., 28 липня); у колгоспі “Червоний промінь” на польових роботах використовується 48 корів (1946 р., 14 квітня); повідомляється, що колгоспи ім. Чкалова та Димитрова незадовільно виконують плани хлібозаготівлі (1946 р., 28 серпня); колгосп ім. Димитрова значно перевиконав плани по молодняку (1946 р., 31 серпня); голови колгоспу ім. Димитрова Новик та Носенок (1946 р., 10 жовтня); повним закінченням поставки м’яса державі зустрічають День Конституції колгоспи… “Червоний промінь” (1946 р., 28 листопада); про колгосп “Червоний промінь” (голова Заїка) повідомляється: “Колгосп має всі можливості бути передовим у районі. Тут є первинна партійна організація (секретар Заіка), яка налічує 10 комуністів. А комсомольська організація (секретар Новик), налічує 11 комсомольців, тут створено багато чисельний колектив агітаторів. Велика кількість колгоспників не ходить на роботу, а це веде до того, що бур’яни забивають посіви на полях, а гречки зовсім не сіють. Ні партійну, ні комсомольську організацію не турбує, що колгосп відстає з польовими роботами” (1947 р., 12 червня); стаття В. Науменка “Готові вийти на збирання” про колгосп ім. Димитрова, голова правління Геращенко та стаття Дніпровського “Десь на березі Дніпра…” про незадовільний стан справ в колгоспі ім. Чкалова, де головою правління Євмен Герасимович Ущенко (1947 р., 6 липня); колгоспи “Червоний промінь” (голова Заїка) та ім. Чкалова (голова Малюга) “значно підвищили темпи лісовивозки в січні 1948 р., перевиконують денні норми на 120 проц. Колгоспники допомагають виконати 4 Сталінську п’ятирічку в 4 роки – дають більше лісу країні” (1948 р., 21 січня); відзначається добра організація роботи в колгоспі ім. Чкалова, перевиконано плани сівби ранніх колоскових (1948 р., 25 березня, 8 квітня, 15 квітня; 1949 р., 20 лютого ); зі статті: “у 1947 році в колгоспі “Червоний промінь” худоба зимувала в необладнаних приміщеннях, без достатньої кількості кормів, що приводило до загибелі телят, свиней і навіть коней…” (1948 р., 22 серпня); відзначаються успіхи колгоспу ім. Димитрова на виконанні сільськогосподарських робіт (1948 р., 23 вересня та 7 жовтня); голова колгоспу “Червоний промінь” Луговський (1949 р., 6 лютого); колгосп ім. Димитрова повністю, в стислі строки і на високому агротехнічному рівні закінчив сівбу ранніх ярих (1949 р., 14 квітня); колгосп “Червоний промінь” посадив 93 га картоплі (1949 р., 15 травня), відзначається колгосп ім. Чкалова (голова Власенко) на збиранні сіна та колгосп “Червоний промінь” (1949 р., 19 червня та 3 липня); 15 цнт хліба з нового урожаю з колгоспу “Червоний промінь” шофер Козел та відповідальний за хлібоздачу Райський доставили на зсипний пункт, а на 19 липня – вже 42 цнт. Колгоспники борються, щоб достроково виконати першу заповідь (1949 р., 17 липня та 21 липня); колгосп ім. Димитрова здав державі 45 цнт зерна з нового врожаю, стає передовиком у районі по молотьбі та хлібоздачі, його успіхи наслідують інші колгоспи району, виконує плани картоплепоставки (1949 р., 24 липня, 31 липня, 11 серпня, 25 вересня, 6 жовтня); стаття про голову колгоспу ім. Димитрова Геращенка (1949 р., 28 липня); повідомляється, що в колгоспі “Червоний промінь” (голова Луговський) та ім. Чкалова (голова Мельник) допустили розбазарювання колгоспної землі до 33-х га та своєчасно не вжили заходів до ліквідації цих порушень (1949 р., 25 грудня); звітно-виборні збори в колгоспі ім. Чкалова, головою правління знову обраний А.В. Мельник (1950 р., 12 лютого); відзначається готовність до весняно-польових робіт колгоспу “Червоний промінь”, де головою П. Куц (1950 р., 23 березня); правління колгоспу ім. Молотова не укомплектувало шляхову бригаду необхідною кількістю людей і транспорту (1953 р., 9 липня); матеріал про стан справ у колгоспі ім. Чкалова, де головою В. Новик (1954 р., 14 січня); секретар комсомольської організації Чечевиця (1954 р., 5 грудня); незадовільний стан утримання худоби в колгоспах ім. Молотова та Чкалова (1955 р., 24 квітня); на сесії райради відзначено, що в колгоспі ім. Молотова великі затрати трудоднів на виробництво 1 цнт зерна, картоплі, овочів, молока та свинини (1956 р., 24 червня); стаття О. Лазька “Чому низькі надої в колгоспі ім. Чкалова”, голова колгоспу П.Д. Коваленко, секретар парторганізації Куліш (1956 р., 27 грудня); матеріал рейд-перевірки колгоспу ім. Чкалова, де головою П.Д. Коваленко (1958 р., 5 лютого); стаття І. Кисіль “Чому в артілі “Червоний Жовтень” низькі надої” (голова Саричев, секретар парторганізації Малюга) (1958 р., 7 лютого); критикується колгосп ім. Чкалова за невиконання планів м’ясопоставки (1958 р., 14 березня); стаття М. Омельяненка “Ось де безладдя!” про стан табірного утримання корів в урочищах “Чудин” і “Мозольч” у колгоспі “Червоний Жовтень”, цієї весни артіль закупила 270 гусенят – пташниця Мотя Симончук (1958 р., 6 червня); стаття М. Шпака “На Копані панує безлад” про стан справ в колгоспі “Червоний Жовтень” (1958 р., 3 серпня; 1961 р., 20 квітня) та про покращення справ (1958 р., 20 серпня); стаття І. Стеченка “Як мокре горить” про стан справ у колгоспі “Червоний Жовтень” та повідомлення, що в колгоспі ім. Чкалова худоба буде забезпечена добрими кормами (1958 р., 21 вересня); про негаразди з виробництвом молока (1959 р., 5 квітня); голова колгоспу І.Ю. Дідовець виступає на ХІV районній партійній конференції (1959 р., 22 грудня);   стаття І. Стеченка “Без цього зобов’язання не виконати” про стан справ з відгодівлею худоби (1961 р., 18 квітня); стаття голови колгоспу “Червоний Жовтень” І. Дідовця “Це підказано рішеннями партії” (1962 р., 19 грудня), матеріал “Є і в нас резерви!” (1963 р., 17 грудня), голова колгоспу “Червоний Жовтень” І. Дідовець (1964 р., 4 квітня та 22 вересня) та його стаття “Їхньою невтомністю” (17 листопада), стаття К. Борисенка “Хороші пасовища – дешева продукція” (1966 р., 21 червня), матеріал рейдової бригади “Осінь вимагає” (1966 р., 29 вересня), колгосп “Червоний Жовтень” спеціалізується на виробництві м’яса великої рогатої худоби (1966 р., 7 листопада), стаття О. Лисенка “М’ясний, спеціалізований колгосп…” (1974 р., 25 травня). 1944 р., 29 липня – районна газета “Колгоспний шлях” повідомляє, що при Навозівській сільраді добре працює агітколектив (керівник – Довгополюк), “керівники цих агітколективів… прикріпили агітаторів до бригад, склали календарні плани політмасової роботи, написали лозунги. Агітатори працюють в полі. Під час відпочинку вони роз’ясняють колгоспникам матеріали, вміщені в газетах, читають зведення Радінформбюро тощо”; стаття В. Довгополюка “Агітатори працюють” (1945 р., 18 березня); “на 75 десятихатках, що створені в колгоспах села Навози по вивченню “Положення про вибори до верховної Ради СРСР” активно працюють агітатори” (1945 р., 28 листопада); керівник агітколективу Власенко (1946 р., 28 березня); відзначається робота керівника Івана Петровича Червінька (1948 р., 9 грудня); стаття І. Черінька “Агітколектив с. Навози в період підготовки до виборів” (1951 р., 15 лютого); незадовільна робота завідувача агітпунктом Івана Петровича Будаша (1958 р., 9 лютого); покращилась агітаційно-масова робота в колгоспі “Червоний Жовтень” (1958 р., 16 квітня); не ведеться робота по підготовці до виборів до Верховної Ради УРСР (1959 р., 1 лютого); стаття В. Пустовойта “Кабінет політичної освіти на селі” (1961 р., 27 червня); 1944 – 2003 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” та “Шляхом комунізму” повідомляють, що “найкраще поставлена робота по ремонту шкільних приміщень у… Навозівський сільраді. Силами вчителів та учнів, з допомогою сільвиконкомів та колгоспів, тут уже закінчили штукатурку, побілку, зробили двері, рами та інше” (1944 р., 29 липня); на районній січневій нараді вчителів вказано на низьку успішність та великий відсоток відсіву учнів (1945 р, 13 січня); учні під керівництвом вчителя Кальмуцької показали добрі результати з екзамену по математиці (1945 р., 21 червня); у школі не навчається 70 дітей шкільного віку (1945 р., 30 серпня); директор школи Довгополюк (1945 р., 31 грудня); з статті про підготовку до навчального року: “злісно зриває будівництво нового приміщення школи у селі Навозах голова колгоспу ім. Чкалова т. Ущенко” (1947 р., 24 серпня); до нового навчального року неготова початкова школа (1947 Р., 1 вересня); у першому півріччі був значний відсів учнів (1948 р., 25 січня); під час письмового екзамену учні не одержали поганої оцінки (1948 р., 27 травня); директор Бабенко (1948 р., 29 серпня); у районі наслідують приклад колгоспу “Червоний промінь”, який виконав всі зобов’язання по ремонту школи власними силами (1949 р., 10 липня); директор Черінько (1949 р., 1 вересня); на січневій нараді вчителів районну відзначалась Навозівська школа, яка має високу успішність (1950 р., 15 січня); критикується вчитель Гуменюк (1952 р., 6 та 10 січня); на районній нараді директор школи Михайло Якович Сидоренко відзначає кращих вчителів Ущенко та Гуменюк, які мають високу успішність учнів (1953 р., 30 серпня); завідувач Повидівською початковою школою Петро Петрович Гемба (1963 р., 9 травня); відзначається, що вчителька Гуменюк виявляє лібералізм в оцінюванні знань учнів (1954 р., 8 квітня);у школі добре були проведені екзамени (1954 р., 10 червня); на січневій нараді відзначається, що в школі не встигає 42 учні (1955 р., 23 січня); значно понизалась навчально-виховна робота в початковій школі, де завідувачем Ділянова (1955 р., 11 грудня); директор І.П. Черінько: “завезли 26 куб. метрів будівельного лісоматеріалу, кровельне залізо, купили будівлю в Чернігівському лісгоспі. Це дасть можливість розширити і зміцнити матеріальну базу школи” (1957 р., 31 березня); успішно йде будівництво приміщення на чотири класні кімнати, відзначаються турботи директора (1957 р., 28 липня); намічено будівництво приміщення на дві класні кімнати для початкової школи (1958 р., 28 лютого); досягнуто успіхів у відмінній успішності учнів (1959 р., 9 січня); поліпшилась успішність учнів (1959 р., 8 квітня); успішність учнів становить 94,8 % (1959 р., 28 серпня); завідуюча початковою школою Маринченко (1960 р., 28 травня); у школі не вирішено питання навчання дітей з фізичними вадами (1961 р., 14 січня); учні пасуть худобу і пропускають уроки (1961 р., 23 травня); стаття про підготовку школи до нового навчального року (1961 р., 1 серпня);    повідомляється, що в школі був організований драматичний гурток під керівництвом вчителя військової підготовки Гравицького (1946 р., 27 травня), відзначається, що на районний огляд художньої самодіяльності керівництво школи не забезпечило явку гуртків (1948 р., 1 травня); на районній олімпіаді художньої самодіяльності учнів шкіл перше місце у виконанні співів та танців зайняли гуртки (керівник Є.М. Федорченко) Навозівської семирічної школи (1949 р., 19 травня), на районній олімпіаді художньої самодіяльності відзначалися хорові та танцювальні гуртки (1951 р., 17 травня); учні відзначилися на районному фестивалі молоді (1957 р., 18 квітня); вчитель Віра Андріївна Кулик керує драматичним гуртком (1958 р., 17 грудня); у сільському клубі учні провели літературний вечір, присвячений творчості Остапа Вишні (1959 р., 3 грудня); учні з концертом виступили в Пакульській школі та Дніпровському клубі (1962 р., 20 березня та 3 квітня); шкільний хор під керівництвом старшої піонервожатої О.Д. Малашенко (1963 р., 5 грудня);                  у школі не вистачає наочних приладів, уроки практикуму проводяться тільки зі слів, скучно і не дохідливо для учнів (1957 р., 28 лютого); учні включилися в справу розведення кролів (1957 р., 18 липня); учні 5 – 10 класів у вільний від занять час зібрали понад 300 кг попелу для вивезення на колгоспні поля (1958 р., 2 березня); зі статті директора “До навчання готові”: “Для проведення практикуму ми маємо машину, трактор, електростанцію “Київ-2”, кіноапаратуру” (1958 р., 3 серпня); стаття піонервожатої М. Кубрак “Трудове виховання учнів”: “бригаду створено з 36 чоловік. В колгоспі “Червоний Жовтень” учні на площі 2 га сіятимуть льон і доглянуть 6 га колгоспного саду. На ділянку вивезено 700 кг мінеральних добрив. Здали в сільСТ 2500 кг металобрухту, в Пакульське лісництво – 3 тонни шишок, розпродали населенню книг на 700 крб. У школі є команда юних тимурівців” (1959 р., 4 лютого); учні зібрали 4 т металобрухту. Відзначилися семикласники Михайло Власенко, Петро Куц, Віктор Власенко, чотирикласними Анатолій Куц, Галя Куц, Григорій Клименко (1959 р., 4 листопада); у школі обладнано кімнату для роботи з металом (1960 р., 16 січня); учні школи П. Ущенко, О. Корінь, Л. Корінь, І. Пінчук відзначилися на сінозбиранні в колгоспі (1961 р., 29 серпня); учні 10-го класу один раз на тиждень проводять п’ятигодинні практичні заняття по рільництву і тваринництву безпосередньо в колгоспі (1962 р, 25 січня); діє шкільна виробнича бригада (1963 р., 6 квітня), учні виробничої бригади доглядають колгоспний сад (1963 р., 18 травня), стаття В. Кирієнка “Учнівська виробнича – молодшим друзям” (1964 р., 28 березня);                 відбулась зустріч учнів 10-го класу та вчителів з колишніми випускниками та передовиками колгоспного виробництва, на зустрічі студент Київського політехнічного інституту Петро Зеляк (1961 р., 18 лютого); стаття учня ХІ класу Дніпровської школи П. Бойка “Нашій школі 50 років” (1964 р., 15 вересня), у Дніпровській школі відбувається традиційне свято “Свято мам” (1966 р., 22 березня), В Кудря вітає з Днем вчителя педагогічний колектив Дніпровської школи (1966 р., 1 жовтня); стаття Н. Бажанової “Здрастуй життя!” про випускників школи (2003 р., 28 червня);                 на районних змаганнях по стрільбі з дрібнокаліберної гвинтівки учнів 9 – 10 класів першість в змаганнях зайняла команда учнів Дніпровської школи (1957 р., 10 лютого), відбулись змагання по стрільбі серед членів ДТСААФ первинної організації села і школи. Переможцями в змаганні серед дорослих вийшли Г.Я. Іщенко, С.Г. Корінь, М.Н. Ляшенок. 91 очко із 100 можливих вибив учень Петро Кириєнко, якому вручена грамота переможця та цінний подарунок (1958 р., 16 квітня); на районній спартакіаді з бігу відзначилися учні Петро Черінько, С. Кириєнко, В. Новик, О. Заїка, О. Новик (1960 р., 12 травня); у стрибках у висоту відзначився учень П. Криж (1961 р., 20 травня); до учнів Дніпровської школи завітали кращі лижники Жарівської школи, відбулися змагання двох шкільних команд (1964 р., 3 березня), на районних змаганнях з багатоборства ГПО відзначилася учениця Дніпровської школи Ганна Ущенко (1977 р., 12 травня). 1945 – 1990 рр. – районна газета “Колгоспний шлях” та “Шляхом комунізму” повідомляють, що Навозівське сільське споживче товариство (далі сільСТ) не виконало плану товарообігу, він складає лише 99% (1945 р., 18 березня); голова Навозівського сільСТ Корінь, друкується лист К. Шевченка, який зазначає, що за півлітрою дьогтю треба ходити за 7 км в артіль “Хімліспром” (1953 р., 26 лютого); у с. Навози є два магазини – продуктовий і сільмаг (1954 р., 1 квітня); голова сільСТ К. Деркач, зав магазином № 1 Пинчук, продавець сільмага № 1 А. Губенко, газета друкує лист Р. Чоботар про обслуговування споживачів (1954 р., 22 вересня); лист споживачів про незадовільний стан справ у магазині, де за продавця Пінчук (1956 р., 18 жовтня); стаття М. Вовк “На третій рік” про те як у грудні 1956 р. до магазину були завезені новорічні ялинкові прикраси, але не можуть їх продати в зв’язку з тим, що кожного року в один і той же термін (25 грудня – 5 січня) у магазині відбувається ревізія (1958 р., 22 січня); голова Прохоренко (1958 р., 30 травня); районна газета друкує фото продавця магазина в Повідові Оксани Степанівни Ущенко, яка входить у число кращих продавців району (1958 р., 5 грудня); найбільше книг продано сільСТ (1959 р., 22 лютого); сільСТ виконав план товарообігу на 114 % (1960 р., 27 лютого); покупців турбує відсутність у магазинах фотоматеріалів (1960 р., 28 квітня); відзначаються продавці Вергун, Цехмістер, Ущенко (1961 р., 2 березня); голова Дніпровського ССТ В.О. Новик (1962 р., 13 червня, теж 1964 р., 23 червня та 10 жовтня; 1966 р., 8 лютого); завідувачці продуктовим ларьком Оксані Коляді неодноразово з 1961 р. за хорошу роботу і першість у соціалістичному змаганні правління облспоживспілки та президія обкому профспілки виносило подяку (1963 р., 18 травня), з осені в Прохорові відкрито магазин (1964 р., 21 травня). У 1971 р. об’єдналися із Ковпитським споживчим товариством. З березня 1990 р. – Дніпровське споживче товариство. 1945 – 1975 рр. – районні газети “Колгоспний шлях” та “Шляхом комунізму” повідомляють, що керівники села не приділяють належної уваги роботі клубу (1945 р., 18 березня); під час проведення виборів на виборчий дільниці відбувся концерт на якому 65-річний Кирило Кириєнко грав на скрипці (1946 р., 16 лютого); повідомляється, що повністю закінчено відбудовні роботи по клубу (завідуючий комуніст Мельник), вміщує понад 300 чоловік (1948 р., 10 червня); незадовільно працюють гуртки (1948 р., 1 липня); друкується лист Г. Удод та Р. Спіцина “Покращити роботу клубу”, де згадуються завідуючий клубом Г.Ф. Заіка та кіномеханік М. Кучук (1950 р., 1 жовтня); завідуючий клубом Пинчук (1951 р., 5 серпня); відзначається, що керівництво колгоспу ім. Димитрова не допомогає роботі кіномеханіка (1951 р., 11 жовтня); незадовільна робота завклубом Г. Новик (1954 р., 5 березня); сесія райради відзначила незадовільну роботу клубу (1956 р., 26 січня); замість соломи клуб покритий шифером, однак в художній самодіяльності займаються тільки працівники школи (1958 р., 12 березня); стаття І. Стеченка “Тиша в клубі”, завідуюча Тетяна Буєнко (1958 р., 20 серпня); у клубі відбувся літературний вечір, присвячений пам’яті Лесі Україн

7 вересня 2010

(0|0)